Урочиста лінійка, присвячена Дню української писемності і мови
Ведуча: Мова моя українська,
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану
Ведучий: Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Ведуча: Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.
(Аудіозапис пісні на слова Степана Галябарди, муз. Олена Слободянка)
Ведучий: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у
якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з
урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства
постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови,
який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті
Преподобного Нестора Літописця”.
Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої
ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне
зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи.
Ведучий: Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений
великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм. Мефодій
і Кирило народились і виросли в Македонії, при царському дворі у знатного вельможі сотника Лева, який мав сімох синів.
Ведуча:Старший брат Мефодій понад девять років був воєводою, потім став
монахом. Брати здійснювали подвижницькі місії, відстоювали та
пропагували християнство.
Ведучий: Кирило з юнацьких років виявив значні розумові здібності, засвоїв
ряд наук, навіть переміг у диспуті патріарха. Саме тоді за ним закріпилась
слава філософа.
Ведуча:Візантійський імператор Михайло послав братів у Моравію для
просвітительської місії. Там, як і в інших князівствах, богослужіння велось
незрозумілою латиною. Це й спонукало Кирила до створення 863 року
слов`янської азбуки, що мала 38 букв.
Ведуча: Науковці, досліджуючи час виникнення писемності у різних країнах
та писемності різних мов: грузинської та японської, індійської та арабської,
скорописання 17 століття та алфавіт за часів Івана Федорова, переконалися , що чим раніше виникла писемність, тим більш високого рівня розвитку досягла ця країна.
Ведучий: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати
декілька книг означало володіти цілим багатством. Повість минулих літ”
називає книги ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”.
Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то
знайдеш користь душі своїй”.
Ведуча: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому
передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила
наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших
царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.
(Звучить пісня Реве та стогне Дніпр широкий”. Виходять дівчата в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат
в скорботному календарі української мови)
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували
видатні діячі української культури.
1884 р. – закрито всі українські театри.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і
журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення
російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови
в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до
нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як
офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на
третій план, що позначається ще й сьогодні.
(Музика замовкає. Виходить дівчина із запаленою свічкою, читає Молитву” Ольги Яворської)
Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Ведучий: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня
літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого
видання Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової
української літературної мови.
Ведуча: Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
(Пісня із п’єси «Наталка Полтавка»)
5
Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні
багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну
музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
(Аудіозапис поезії Т.Г.Шевченка)
Ведуча: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе,
емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне” а могутнє, "як
хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і
хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була
тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
Ведучий: Саме 9 листопада в Україні проводиться щорічний Міжнародний
конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Я був, є і залишатимусь українцем, - завжди наголошував Петро Яцик,
живучи далеко від України, по той бік океану, в Канаді. Друзі називали його
диваком і химерником. Справжній мільйонер із Канади, відвертий і щирий
чоловік, він був здатний на найнесподіваніші вчинки, але здійснювані ним
тільки за законами честі й совісті. Зі своїх мільйонів платив п'ятдесят
відсотків податку державі, частину витрачав на власне виробництво, щоб
нарощувати капітали, ще частину віддавав на те, що не приносило йому
прибутку, але зробило його ім'я безсмертним, на меценатство.
Ведуча: Він вперше виступив з пропозицією проведення в Україні мовного
конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що
об'єднує представників бізнесу з багатьох країн світу. Вони надали
спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його
переможців. Вагомий внесок на фінансування конкурсу зробив П.Яцик.
Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у
2000 році. За рішенням Ліги українських меценатів конкурсу було присвоєно
ім'я Петра Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу. І
шкільний етап конкурсу традиційно проходить 9 листопада.
Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не
може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із
того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває
кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій
народ завжди будуть з тобою.
Ведучий Тож вивчайте рідну мову, шануйтеся і успіхів всім вам конкурсу
знавців української мови ім. Петра Яцика.
Батьківська, материнська,
Я знаю тебе не вивчену –
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану
Ведучий: Ти у мені із кореня,
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси накована,
В чистій воді смакована,
Ведуча: Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З кров’ю моєю змішана,
І аж до скону захищена.
(Аудіозапис пісні на слова Степана Галябарди, муз. Олена Слободянка)
Ведучий: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у
якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з
урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства
постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови,
який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті
Преподобного Нестора Літописця”.
Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої
ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне
зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи.
Ведучий: Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений
великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм. Мефодій
і Кирило народились і виросли в Македонії, при царському дворі у знатного вельможі сотника Лева, який мав сімох синів.
Ведуча:Старший брат Мефодій понад девять років був воєводою, потім став
монахом. Брати здійснювали подвижницькі місії, відстоювали та
пропагували християнство.
Ведучий: Кирило з юнацьких років виявив значні розумові здібності, засвоїв
ряд наук, навіть переміг у диспуті патріарха. Саме тоді за ним закріпилась
слава філософа.
Ведуча:Візантійський імператор Михайло послав братів у Моравію для
просвітительської місії. Там, як і в інших князівствах, богослужіння велось
незрозумілою латиною. Це й спонукало Кирила до створення 863 року
слов`янської азбуки, що мала 38 букв.
Ведуча: Науковці, досліджуючи час виникнення писемності у різних країнах
та писемності різних мов: грузинської та японської, індійської та арабської,
скорописання 17 століття та алфавіт за часів Івана Федорова, переконалися , що чим раніше виникла писемність, тим більш високого рівня розвитку досягла ця країна.
Ведучий: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати
декілька книг означало володіти цілим багатством. Повість минулих літ”
називає книги ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”.
Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то
знайдеш користь душі своїй”.
Ведуча: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому
передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила
наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших
царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів.
(Звучить пісня Реве та стогне Дніпр широкий”. Виходять дівчата в українському вбранні. Кожна із них зачитує одну із дат
в скорботному календарі української мови)
1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували
видатні діячі української культури.
1884 р. – закрито всі українські театри.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і
журнали.
1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення
російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови
в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до
нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як
офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на
третій план, що позначається ще й сьогодні.
(Музика замовкає. Виходить дівчина із запаленою свічкою, читає Молитву” Ольги Яворської)
Молитва
Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.
О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.
О Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Ведучий: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня
літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого
видання Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової
української літературної мови.
Ведуча: Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
(Пісня із п’єси «Наталка Полтавка»)
5
Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні
багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну
музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
(Аудіозапис поезії Т.Г.Шевченка)
Ведуча: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе,
емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне” а могутнє, "як
хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і
хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була
тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.
Читець: Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.
Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.
Ведучий: Саме 9 листопада в Україні проводиться щорічний Міжнародний
конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Я був, є і залишатимусь українцем, - завжди наголошував Петро Яцик,
живучи далеко від України, по той бік океану, в Канаді. Друзі називали його
диваком і химерником. Справжній мільйонер із Канади, відвертий і щирий
чоловік, він був здатний на найнесподіваніші вчинки, але здійснювані ним
тільки за законами честі й совісті. Зі своїх мільйонів платив п'ятдесят
відсотків податку державі, частину витрачав на власне виробництво, щоб
нарощувати капітали, ще частину віддавав на те, що не приносило йому
прибутку, але зробило його ім'я безсмертним, на меценатство.
Ведуча: Він вперше виступив з пропозицією проведення в Україні мовного
конкурсу серед молоді. Цю ідею підтримала Ліга українських меценатів, що
об'єднує представників бізнесу з багатьох країн світу. Вони надали
спонсорську підтримку у проведенні конкурсу та нагородженні його
переможців. Вагомий внесок на фінансування конкурсу зробив П.Яцик.
Перший Міжнародний конкурс знавців української мови було проведено у
2000 році. За рішенням Ліги українських меценатів конкурсу було присвоєно
ім'я Петра Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу. І
шкільний етап конкурсу традиційно проходить 9 листопада.
Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не
може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із
того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває
кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій
народ завжди будуть з тобою.
Ведучий Тож вивчайте рідну мову, шануйтеся і успіхів всім вам конкурсу
знавців української мови ім. Петра Яцика.
Коментарі
Дописати коментар